Hyppää sisältöön
Журналіст – Кайса Пастіла
Фото – Ева Анунді
Читачка статті – Марини Куликової
Реалізація – Aулі Лайне

«Здається, що ми знаємо один одного вже дуже давно»


Читай по-фінськи | Читай по-російськи

Родина Юлін з Гельсінкі та Огурцових, які втікли від війни з України, познайомилися завдяки діяльності проекту «Дружня родина». Спочатку розмов про війну уникали, але тепер дружба на такому рівні, що дорослі можуть поділитися своїми глибокими переживаннями.

Аарні, якому три з половиною роки, заліз на табурет, щоб за допомогою дзвіночка закликати усіх до обіду. Незабаром гучний вереск заповнює простір старого шкільного класу, теперішньої вітальні-їдальні. Cкоро розпочнеться обід у літньому будинку родини Юлін в Порвоо.

– Ходімо їсти!

– запросила усіх зібратися до столу 68-річна бабуся Аарні, Марйо. Стіл накритий для дев’ятьох осіб, оскільки сьогодні  до родини Юлін завітала у гості українська сім’я Огурцових.

«Завітала у гості», мабуть, не найкраще визначення…

Мама з дружньої української родини, 50-річна Майя,  вже весь ранок працює на кухні разом із Марйо. 50-річний чоловік Майї Ігор та 23-річний син Кирило разом із господарем будинку, 71-річним Матті, на дворі пиляють дрова.

30-річна донька Ігоря та Майї, Ганна, спостерігала, як її 3-річний  син Саша та його фінський друг Арні розважаються серед великого будинку.

Батько Аарні, 43-річний Мікко Уліманніла, провів ранок, розтоплюючи сауну. Підготовку до суботньої лазні завжди потрібно починати завчасно, адже для того, щоб нагріти сауну та джакузі необхідно декілька годин.

Матті (ліворуч), Кирило та Ігор,  пиляють дрова на подвір’ї. Матті каже, що не зустрічав ще таку людину, яка б так вміло працювала з бензопилою, як Ігор.

Млинці на десерт

– «На десерт є смачні млинці», наголосила Марйо, коли всі зайняли своє місце за великим столом.

«Майя, пам’ятаєш, коли ти вперше принесла млинці і я запропонувала їх як закуску?» – запиталася Марйо.

За столом почав вирувати сміх. Цей невеличкий інцидент пам’ятають усі.

– «Тільки коли я скуштувала млинці, я зрозуміла, що всередині є варення», — зі сльозами на очах  від сміху поділилася Марйо.

– «Для нас було несподіванкою, що в Україні млинці часто є десертом», — згадує Матті.

«Це було не перше і не останнє непорозуміння, яке сталося під час дружби між родинами, але ситуації завжди долалися позитивним ставленням один до одного і гумором», – поділилася Марйо.

До речі, наразі у нас набагато менше непорозумінь, оскільки Майя, Ігор, Кирило та Ганна настільки наполегливо вивчають фінську мову, що вже напрочуд добре її знають.

Втеча з російського кордону

Родина Огурцових та Юлін вперше познайомилися та розпочали товаришувати в лютому 2023 року, під час зустрічі в рамках проекту «Дружня родина», що заснований на базі фундації Deaconess у місті Гельсінкі.

На той момент Кирило вже проживав у Фінляндії майже рік разом з його сестрою Ганною та племінником Сашею. Минуло трохи більше шести місяців, як їхні батьки приїхали до Фінляндії.

«Ми живемо так близько до російського кордону в Україні, що нам довелося залишити наше село досить швидко після того, як Росія почала повномасштабне вторгнення. Не вистачало їжі, електроенергії та води, стало неможливо заробляти на життя», – розповів батько сімейства, Ігор.

«Уникнення тем про війну під час розмов»

У рамках проекту «Дружня родина», українська родина має можливість познайомитися з фінською сім’єю. Про проект «Дружня родина» сім’я Огурцових вперше почула під час курсів фінської мови.

Донька родини Юлін, Еліза, яка, на жаль, не мала змоги бути присутньою під час інтерв’ю, побачила оголошення у Facebook і запропонувала своїм батькам і її сім’ї разом створити родину, яка підтримуватиме українську сім’ю.

«Я одразу захопилася ідеєю Елізи, але вагалася щодо однієї речі: чи знаю я, як зустріти людей, які приїхали з епіцентру війни?» – каже Марйо.

Занепокоєння виявилося безпідставним. Перша зустріч з українською родиною пройшла дуже природньо і легко. Марйо зрозуміла, що їй достатньо просто бути готовою допомогти новим друзям.

Марйо також зауважила, що для неї була корисною інформація, яку вона отримала від працівників проекту «Дружня родина». Нас попросили уникати розмов про війну та прохань подивитися фотографії з місць подій. Ідея полягає в тому, щоб дружня сім’я мала змогу спілкуватися на різні теми під час зустрічей.

Нас попросили уникати розмов про війну та прохань подивитися фотографії з місць подій. Ідея полягає в тому, щоб дружня сім’я мала змогу спілкуватися на різні теми під час зустрічей.

Коли родина Огурцових вперше прийшли в гості до сім’ї Юлін на Лауттасаарі, усі учасники трохи переживали. Кирило, який на той момент знав фінську мову найкраще у своїй родині, виступив у ролі перекладача.

– «Розмова була трохи напруженою, але, я вважаю, що зустріч все одно пройшла добре», – згадує Мікко.

«Із самого початку мене вразила відкритість та щирість, з якою Матті та його родина прийняли нас», – зауважив Ігор.

Під час третьої зустрічі Марйо запропонувала разом приготувати щось з української кухні. Отже, Майя та Марйо спершу пішли до магазину за інгредієнтам для борщу.

«Це було досить складно. Тоді я навіть не знала, як звучить слово «буряк» фінською, але борщ видався чудовим. Принаймні я пам’ятаю, що Матті зробив комплімент за приготування цієї страви», – поділилася Майя та сонячно посміхнулась.

Відчуття рідного дому, як в Україні

Родина Огурцових вперше приїхали до Порвоо у червні. Кирило зауважив, що атмосфера йому одразу сподобалася.

«Я одразу відчув, що тут є щось знайоме», – поділився Кирило.

Він відчув, що в Порвоо так само, як і в його рідному селі в Україні: ні звуку машин, ні людей, тільки ліс і сільська місцевість. Порвоо стало місцем, де його розум відпочиває.

Майя, мати Кирила абсолютно з цим погоджується.

–  «У Порвоо я завжди сплю надзвичайно добре. Якщо ти добре спиш, то  і почуваєшся як вдома».

Марйо вважає, що після того, як родини почали зустрічатися в Порвоо, їх знайомство вийшло на абсолютно новий рівень.

«Не минуло й півгодини після того, як родини зібралися в Порвоо, як Ігор взявся за пилку. Видно було, що він скучив за такою справою, а Майя взяла до рук граблі і почувалася неначе вдома».

Спільне проведення часу, сауна та довга вечеря

Наразі, ми провели багато часу разом у Порвоо, і це з’єднало нас ще більше.

Матті та Марйо часто планують щось на вихідні і разом працюють над цим. Це може бути садівництво або відновлення старого будинку. Також є сауна. В суботу родина завжди збирається за столом для спільної вечері. Це справжня насолода вечеряти надворі, насолоджуючись свіжим повітрям в саду.

«Є точно одна річ, яку я навчився від Марйо та Матті, і це те, що коли ви багато працюєте, ви також повинні пам’ятати про гарний відпочинок», – поділився Ігор.

А чого фіни навчилися у своїх нових друзів?

У Марйо вже є готова відповідь і звучить вона так «життя триває».

Майя та Ігор навчили нас, що, навіть, якщо ти пережив щось жахливе, ти, все одно, можеш рухатися вперед. Після втрат вони змогли втриматися за життя: продовжувати працювати, готувати істи… Я бачу, що вони хочуть продовжувати житти, незважаючи на те, чим воно ще може здивувати.

Очі Марйо налилися сльозами, коли вона говорить. Вона встала зі свого місця й поспішила обійняти українську родину по інший бік столу.

– «Марйо, дуже дякую!», – сказала Майя!

Знайомство з новими друзями мене здивувало

Майя відчуває, що вона знайома з Марйо вже досить довго і почувається як давні друзі з нею…

«Я зрозуміла, що немає значення, звідки ти родом, важливо лише те, яка ти людина всередині», – зазначила Майя.

А Ігор каже, що його здивував той факт, що можна знайти друзів, навіть, у дорослому віці.

«Незважаючи на те, що мені 50 років і я розмовляю іншою мовою, я подружився з родиною Юлін».

Нову дружбу зав’язали не лише дорослі, а й діти: маленькі хлопчики Арні та Саша.

– «Незважаючи на те, що обидва хлопці розмовляють рідною мовою, вони досить добре розуміються», –  зазначив батько Аарні, Мікко.

Ганна також підтвердила, що Арні важливий для Саші. Це очевидно, наприклад, по тому, скільки Саша розповідає про свого фінського друга, перебуваючи вдома в Пуотіла. Коли він прокидається вранці, щоб пійти до дитячого садочку, Саша часто говорить про те, коли знову можна відвідати Арні.

""

Хлопчики Арні з фінської родини (ліворуч) і Саша з української родини за півроку стали хорошими друзями. Вони проводять чудово час разом незважаючи на те, що спілкуються різними мовами.

""

Саша та Кирило, Матті, Мікко, Ігор та Майя, Марйо, Аарні та Ганна фотографуються разом за мить до походу в ліс за грибами. «Вони справді запеклі грибники та збирачі ягід», – зазначив Матті.

""

«Нас об’єднує материнство», – кажуть Майя (ліворуч) і Марйо. «Завжди є хвилювання і радість за дітей, і, неважливо, що діти вже можуть бути дорослі».

«Можливо, ми ніколи не зможемо повернутися додому»

Хоча спочатку про війну ми майже не говорили, сьогодні ми іноді спілкуємось на цю тему. Зовсім недавно, сьогодні вранці, Майя поділилася новими фотографіями вибухів. Вона постійно стежить за українськими новинами.

– Спочатку у нас не вистачало достатньо слів, щоб ділитися усім спектром почуттів, але тепер Майя настільки добре розмовляє фінською, що ми можемо бути більш відкритими. Ми говоримо про війну, особливо, коли залишаємось наодинці. Я можу бути другом і завжди готова підставити своє плече.

Найбільший сум для Майї на даний момент – це їхній власний дім в Україні. Сусід сказав, що їхній будинок досі стоїть, але залишається питання, чи зможе сім’я туди повернутися.

«Коли ми залишали рідне село, ми думали, що це всього лише на кілька місяців. Поступово я зрозуміла, що, можливо, ніколи не зможу повернутися додому. Дуже важко прийняти цю думку. Будинок, у який я з чоловіком вкладали всю нашу працю, час і гроші протягом 20-ти років, будинок, де ми уявляли,  майбутнє наших дітей, було втрачено.

«У родині Юлін я пам’ятаю, що у світі панує мир»

За словами Майї, війна настільки сильно присутня в житті її родини, що якщо вони вдома в Пуотілі, то завжди переживають за ситуацію в Україні, особливо, за друзів та родичів.

«Я часто плачу. З іншого боку, я також помітила, що почуваюся краще, коли я відвідую курси фінської мови або зустрічаюся з Марйо. Під час таких зустрічей, я трохи відполікаюся від переживань».

«Я часто плачу. З іншого боку, я також помітила, що почуваюся краще, коли я відвідую курси фінської мови або зустрічаюся з Марйо. Під час таких зустрічей, я трохи відполікаюся від переживань».

Майя

Ігор каже, що, навіть, для нього моменти, коли він далеко від дому в Пуотілі, наприклад, коли він працює в аеропорту Гельсінкі чи йде на мовні курси, дають йому можливість відпочити від подій в Україні.

«Мені подобаєтья проводити час з родиною Юлін. Під час таких зустрічей я пам’ятаю, що у світі панує мир», – поділився Ігор.

Майя каже, що у найважчі хвилини життя їй дарують радість власні діти та онук.

«Якщо діти тут, то це і наше місце»

Майя

Джакузі

Довгий обід підходит до завершення.

Мікко, який пішов підкинути деревени для сауни, повідомляє, що скоро лазня буде готова. Першими йдуть діти. Мікко обіцяє взяти на себе відповідальність щодо догляду за малюками в сауні.

«Думаю, це затянгенться надовго. Минулого разу Арні пробув у джакузі три години. Ганна каже, що сьогодні Саша теж збирається побувати в джакузі.

«Він любить плавати. Я часто воджу його до басейну, що знаходиться в Ітакескус. Йому точно сподобається джакузі», – зазначила Ганна.

Але перед сауною в планах встигнути ще сходити за грибами до лісу. Також Майя хоче висадити цибулини квітів, щоб наступної весни на подвір’ї  літнього будинку можна було милуватися тюльпанами та крокусами.

– «Можливо, до того часу я удосконалю свою фінську мову ще більше. У мене так багато тем, про які я хочу поспілкуватися з Марйо. Хочу запитати, наприклад, як фіни виховують дітей», – каже Майя.

""

""

""

Майя розповідає, що похід в ліс за грибами (лисичками) став новим досвідом для неї у Фінляндії, хоча вона також звикла збирати лисички та маслюки вдома в Україні.

Кінець інтерв’ю

Діяльність проекту «Дружня родина» на базі фундації Deaconess розпочала свою діяльність у січні 2023 року, отримавши фінансування від STEA на один рік, тому діяльність проекту буде завершено наприкінкі цього року.

Фінські та українські родини, залучені до діяльності проекту, проходять інтерв’ю  перед початком участі у проекті. Фінські волонтери також пройшли навчання перед початком участі у проекті.